Urban exploration (добавлено 8 новых снимков)

Сегодня не совсем обычный пост. Сегодня не будет ничего про микростоки. Сегодня я попробовал себя в совершенно новом жанре и скажу честно, мне это понравилось. Сегодня я бродил по заброшенному сахарному заводу и снимал настоящее бывшего гиганта по производству белого золота Украины…

Для начала небольшая справка из Википедии. Индустриальный туризм — исследование территорий, зданий и инженерных сооружений производственного (не гражданского) или специального назначения, а также любых оставленных (заброшенных) сооружений с целью получения психического и эстетического удовольствия или удовлетворения исследовательского интереса. Это явление обладает многими чертами молодежной субкультуры и на английском языке носит название «urban exploration» (городское исследование).

А началось все с статьи в одном журнале про немецкого фотографа, который колесит по Европе и снимает заброшенные здания. После ее прочтения мне захотелось попробовать нечто подобное. После просмотра его портфолио в интернете мое желание только усилилось. Тем более при нынешней погоде выбирать объекты съемки особо не из чего. Снега нет, весна еще далеко, пусто, серо, уныло… Предметная съемка дома тоже поднадоела, хотелось аутдора.

Первое что я сделал — обзавелся единомышленником, так как самому лезть в такие места может быть довольно опасно. Вместе мы выбрали объект исследования — заброшенный сахарный завод, находящийся на окраине нашего города. И вот сегодня, всего через два дня после прочтения статьи, вооружившись фотоаппаратами и штативами мы двинули в путь.

Так как возле главного входа есть охранник, пришлось зайти на территорию с другой стороны. Наше внимание сразу привлекло одно подтопленное здание. Заглянув через окно и увидев какие сокровища нас там ждут, решили во что бы то ни стало попасть внутрь. Дверь оказалась незакрыта — и вот мы уже там.

А внутри была полная тишина… Время остановилось в этих стенах больше десятка лет назад. Укрытые толстым слоем пыли предметы лежали в том же положении, в каком их оставили их прежние владельцы. При чем лежали так небрежно красиво, что их даже не нужно было переставлять для создания композиции. В этом была какая то своя, необыкновенная красота…

Забегая наперед, скажу, что в этот день мы ограничились всего несколькими зданиями, так и не заходя в главный комплекс. Так что думаю быть продолжению.

Ну а теперь собственно снимки. Для лучшего просмотра я увеличил размеры снимков до 900 точек по длинной стороне. Приятного просмотра!

На последнем снимке я. Не знаю, получилось ли у меня передать ту атмосферу, которую я увидел или нет, судить вам. Я новичек в таком жанре. Хотелось бы услышать критики.

****************************************************************************************************************************

Сегодня был на заводе еще раз. Но в этот раз там не было так безлюдно — со всех сторон сновали машины, в одном из зданий из трубы шел дым, на большом стальном резервуаре не стесняясь кто-то резал болгаркой… Обойдя по кругу, зашли с той же стороны. Обследовали небольшое здание с большими весами, потом несколько небольших построек с облезлыми потресканными дверями и уже было начали двигаться к главному корпусу, как на встречу нам вышел охранник со здоровым ломом в руке (наверняка шел что-то откурочивать на металлолом). Подошел к нам, спросил что здесь делаем и вежливо попросил удалиться за территорию… На этом наша съемка и закончилась. Придется отложить обследование главного корпуса на некоторое время (хотя скоро там наверное вообще ничего не останется).

Все таки удалось сделать несколько красивых (как мне кажется) кадров. Отдельно постить их не стал, а решил выложить сюда.

Похожие публикации

17 комментариев

  • Onill:

    Ну, внешний вид завода неудивил. Мож потому что я к нему привык (очень много раз видел его именно с этого ракурса — когда ходил на охоту, рыбалку и к отцу на роботу), а вот интерьеры совсем другое дело… Возникает ощущение роботы нейтронной бомбы — люди просто исчезли, а всё остальное осталось нетронутым… Класные фото к документальному фильму «Жизнь после людей». Поздравляю с удачным началом, следующий шаг подземные шахтные пусковые установки ракет стратегического назначения?

  • Варто було машиністку ще з собою якусь взяти :), але то вже зовсім інший тип зйомки.

    Думаю пару кадрів з сесії мали б і стоки прийняти.

  • Smit Smit:

    Для стоків обробка не пройде, а без такої обробки вигляд не той буде. Ну а по машиністкам то ти в нас 🙂

  • хм…

    А чим не пройде той самий апарат, мачете, вимикач, книги.

    Як на мене в них також може бути подальше життя. Чи така вже необхідна ота ізоляція?..

  • Smit Smit:

    Та я не про ізоляцію, тут специфічна обробка, щоб збільшити контраст, різкість, зменшити насиченість, виділити текстуру… А це все вбиває фотку на мікрорівні. Хоча звичайно, якшо по новому обробити, можна і на стоки пропихнути. Тільки питання чи стоїть воно того, чи продаватись буде.

  • Ромко:

    Гей, а чому за мною не свиснули? Я б заодно нову плівку протестував… Класно вийшло. А лінка на свище згадану статтю скинь, будь ласка!

  • time:

    Вот так фото. Тоже спешу поздравить с удачным началом;) А почему всё до сих пор сохранилось? Я к тому, что народ у нас дикий, давно бы всё разорили…

  • pakimon:

    Дуже цікаво куме! Можна сказати Чорнобиль біля дому!

  • Smit Smit:

    Да я сам не ожидал столько объектов для съемки увидеть. И все в одном помещении. Каждая комната как музей, пока бегали, менялись из комнаты в комнату и время прошло, начало темнеть, пришлось уходить.

  • chuk:

    Вітаю з дебютом!
    Жанр дійсно зараз дуже популярний.
    Це той Цукровий завод, який за моєї памяті ще функціонував? Якщо ти в курсі, можеш розказати, яка його доля? Ну тобто на фотографіях видно, як він зараз «поживає», але невже це все так і пропаде?

    Теж здивувала наявність немаленької кількості «артефактів».
    Картинки сподобались. Дякую за 900х600 🙂
    Я б якщо вмів таке робити, напевне спробував б ще більше обробити фото, зробити б їх ще більше «нереальними».

    Чекаємо на продовження!

  • hardkotian:

    Ахренеееть!

  • Smit Smit:

    chuk, я тоже пам’ятаю як він працював, це було десь на 1-2 курсі нашого навчання, тобто років 12 назад. Там, в приміщенні, я знайшов перекидний календар, який висів на стіні, за 1996 рік. Тобто 15 років. Оце десь приблизні строки його зупинкі. Доля його, як і всього в нашій державі)) Обладнання і все більш-менш цінне вивезли. Ше декілька років назад там була воєнізована охорона з собаками. Зараз вроді один охоронець сидить на КПП. Не залишилось навіть рельсів. Територія заросла молодими деревами, багато підтоплених ділянок. Повсюду сліди бродячих псів. Ми їх навіть бачили, як вони табуном круг нас бігали, ніби попереджували, шоб ми далі не йшли. А ше сподобалась цегляна стіна з цілими «проплішинами», цегла і цемент якби розчинилися, ніби хтось постріляв з якоїсь плазма-пушкі)))

  • chuk:

    Ну та, все сумно і класично.
    Ти коли перефотографуєш кожен куток на цьому заводі, пропоную вибратись в Стебник на залишки калійного заводу. Правда він давно не функціонує, думаю там треба буде трохи попотіти зоб знайти якісь артефакти))

  • Onill:

    Після помаранчевої революції цей завод викупив за безцінь пан Порошенко (кум Прищавого), як майже всі цукрові заводи західної України. Тоді то там і появилась воєнізована охорона з собаками за півтора року все обладнання було вирізано і вивезено, а потім все… як і 98 відсоткам цукрових заводів на західній Україні. Так пан Порошен став монополістом на ринку цукру в Україні, ще раніше він це проробив на решті території країни.

  • 28dimir:

    ЗАТ»Дубноцукор» повернуло самбірчанам 130 тис. грн боргів із зарплати
    Самбірський цукровий завод уже не вдасться реанімувати і він навряд чи колись запрацює, повідомив кореспондент ЗІКу з посиланням на керівників місцевої влади.
    Ліквідація Самбірського цукрового заводу боляче вдарила по виробництву у всьому львівському прикордонні
    В Яворівському районі Львівської області спостерігається спад проти 2006-2008 років виробництва цукрових буряків. Основна причина – ліквідація бурякопунктів на теренах львівського прикордоння, припинення діяльності найближчого за відстанню – Самбірського цукрового заводу.
    Про це повідомив сьогодні, 17 березня, власкор ЗІКу з посиланням на голову Яворівської РДА Степана Новосядла.
    З його слів, ВАТ «Радехівський цукровий завод», як єдиний діючий в регіоні цукровий завод, на цей час працює за квотовою системою та самостійно займається вирощуванням цукрових буряків.

  • «Вроде не бездельники и могли бы жить»…

    За державу обидно…

    🙁

  • потужні картинки!!!
    і грамотно прокачані в фотошопі!!!

Оставить комментарий

Интересно? подпишись!